Для позначення вищих (вишніх) знань – духовних і метафізичних – на санскриті є слово “паравіда” (буквально вище відання, верховні знання). У класичній транслітерації воно виглядає як Parā Vidyā, де parā – вища/абсолютна, а vidyā – знання/відання) і означає найвище трансцендентне знання про устрій Всесвіту та єдність із ним.
Паравіда – це слово з трипільської мови, яка була дописемною мовою. Це слово точно збереглося у санскриті, натомість в українській мові слово “паравіда” зазнало скорочення, властивого для писемних мов, і перетворилось на слово “правда”. Сучасне “правда” – це трипільське “паравіда”.
Носії трипільської культури та майбутні творці ведичного санскриту тривалий час взаємодіяли на теренах України перед міграцією частин племен до Індії. Сакральні, духовні слова (такі як поняття про вище знання) консервувалися найсуворіше, оскільки передавалися усно з покоління в покоління як священні коди.
Отже, правда – це вищі знання, тобто знання духовні та метафізичні.
Правда, яка стала звичкою, називається віра.