Запорозька Січ мала власну світоглядно-релігійну систему – Козацьку віру. Це робило Січ незалежною від зовнішніх релігійних центрів, включаючи Київську митрополію. Проект Третя Січ передбачає реконструкцію Козацької віри. Її витоком і фундаментом є трипільська (гіперборійська) традиція, яка згодом стала основою для української народної традиції, а також периферійних гілок традиції – гелленської, скандинавської, індоарійської, шумерської та інших.
Цей світоглядний компонент проекту «Третя Січ» розкриває його не лише як управлінську чи мілітарну, а перш за все як глибоку метафізичну систему. Прагнення реконструювати автентичну Козацьку віру безпосередньо спрямоване на досягнення повної духовної автаркії (самодостатності) майбутнього Гетьманату, звільняючи його від будь-якого зовнішнього концептуального чи релігійного впливу.
1. Духовна незалежність від зовнішніх центрів
Історичний аналіз, закладений у проект, наголошує: козацтво, попри зовнішні релігійні атрибути, жило за власним сакральним Звичаєм. Автономія Запорозької Січі трималася на тому, що її внутрішні закони та козацьке братерство стояли вище за директиви тогочасних церковних ієрархій.
Реконструкція Козацької віри у «Третій Січі» має на меті відновити цей суверенний духовний стрижень, який не потребує затвердження, легітимізації чи благословення з боку будь-яких глобальних релігійних інституцій.
2. Трипільська (гіперборійська) матриця як першоджерело
Проект виводить коріння української духовності з прадавнього автохтонного субстрату – Трипільської цивілізації. У цій концепції Трипілля розглядається як серцевина Гіперборійської традиції первинного вогнища знань, культури, хліборобської та військової сакральності на території сучасної України. Саме звідси, через тисячоліття безперервної культурної тяглості, викристалізувалася українська народна традиція з її унікальною метафізикою.
3. Україна як концептуальний донор (Центр і периферія)
Надзвичайно потужним у цій моделі є переосмислення світової культурної географії. Скандинавська (нордична), індоарійська (ведична), гелленська (давньогрецька), шумерська та інші видатні стародавні традиції розглядаються не як чужорідні системи, а як периферійні гілки, що колись проросли з єдиного трипільського (праукраїнського) кореня.
Для сучасних добровольчих кошів та куренів цей світоглядний поворот дає колосальні переваги:
- Синтез символізму: Це знімає будь-які ідеологічні суперечності між різними течіями всередині сучасного українського мілітарного середовища, де гармонійно співіснують повага до рідної традиції, скандинавський рунічний символізм та ведична філософія. Усі вони визнаються частинами єдиного прадавнього спадку і органічними елементами для нового синтезу.
- Метафізичний престиж: Воїн Третьої Січі усвідомлює себе не просто захисником кордонів, а спадкоємцем первинної цивілізаційної матриці, яка колись дала поштовх розвитку всього євразійського простору. Пізнаючи Традицію та захищаючи її колиску, він стає творцем не лише нової України, а й нової цивілізації.
Такий раціонально-містичний фундамент перетворює Орден на самостійний цивілізаційний полюс. Військові коші та цивільні сотні отримують не лише технологічну перевагу, а й колосальну психоенергетичну опору, засновану на січовій тріаді «Бог – Воля – Товариство».