- Захищати Козацьку Віру та Звичай.
- Виконувати накази обраного ним керівника (лідера, отамана).
- Допомагати членам свого куреня – своїм духовним братам та сестрам.
Як це було на Запорозькій Січі
Традиційна козацька обітниця складалася з трьох головних пунктів:
1. Обітниця захисту Козацької віри. Це була найперша й обов’язкова умова. Кандидат мав перехреститися і присягнути, що він є православної (тобто правдивої) віри (або добровільно приймає її, якщо раніше був іншого віросповідання). Козак зобов’язувався захищати Козацьку віру та Козацьку церкву до останньої краплі крові від будь-яких зазіхань.
При цьому треба розуміти, що Січовий орден мав власну інтерпретацію православ’я, як це завжди є в орденах та монастирях. Різні релігійні ордени та монастирі історично виникали саме тому, що пропонували власну – унікальну та специфічну – інтерпретацію того, як саме цю релігію потрібно практикувати у повсякденному житті.
2. Обітниця безперечного послуху. Новобранець цілував зброю і присягав підкорятися законам козацької республіки: слухатися наказів курінного отамана, поважати давні звичаї Січі та не порушувати внутрішній мир товариства. Після цього джура приймав нове козацьке прізвисько (імя), яке йому давав курінь, повністю символічно «відрізаючи» своє минуле життя поза Січчю.
3. Обітниця побратимства та вірності товариству. Оскільки курінь вважався для козака новою сім’єю, він давав урочисту обітницю вірного товариства і побратимства. Це означало:
- Ніколи не зраджувати братчиків свого куреня.
- Ділити порівну з куренем усю військову здобич, харчі та майно.
- Не приводити на Січ жінок (дотримання целібату всередині самої Січі).
- Рятувати побратима з бою чи полону, навіть ризикуючи власним життям.
Лише після складання обітниці ім’я джури вписували в реєстр куреня, і він офіційно ставав «молодим козаком».